Найкращі українські релізи 2025 року
Уже традиційно завершуємо рік підбіркою найкращих українських альбомів і мініальбомів за версією редакції Neformat.
Як і попередній, 2025 рік був багатим на різноманітні релізи вітчизняних виконавців. Поціновувачі електроніки, панку, інді чи різноманітних форм металу могли знайти щось собі до душі, адже загальний рівень якості наші музиканти тримають на дуже гідному рівні, аби лише був час і моральні сили в слухача все це відслухати. Тим паче більшість релізів давно вже не ховається виключно на Бендкемпі, а доступна на на всіх стримінгових платформах. Тому налаштовуйте свої алгоритми, підписуйтеся на сторінки гуртів чи на актуальні плейлисти з новинками, яких вистачає, наприклад, у сервісу NUAM і шукайте своє!
Наша редакція тим часом традиційно підбила підсумки року спільним голосуванням і пропонує ознайомитися з наступними альбомами та EP, які ми вважаємо гідними вашої уваги.
Також слухайте наш цьогорічний топ на Deezer, Apple Music i Youtube Music
1914 — Viribus Unitis (blackened death metal, Napalm Records)
Микола Мага, музичний оглядач: Цієї осені львів'яни 1914 видали свій четвертий великий альбом "Viribus Unitis", і це, безперечно, найсильніша їхня робота. Велика концептуальна оповідь загорнута у вже звичний для гурту почорнілий смерть-метал, але з великою часткою повільного металу саме на цьому LP. Також уже традиційно присутні запрошені музиканти — Крістофер Скотт із Precious Death, Аарон Стейнторп із High Parasite і My Dying Bride, Джером Ройтер із Rome. І, звісно, варто згадати книгу, що вийшла разом із вініловим виданням альбому. Усе перераховане вище складається в масштабну роботу, рівних якій в українському металі знайти важко.
9 Yards Gone — Force is Authorised EP (metallic hardcore, Act Now Records)
Аліна Плеська, випускова редакторка: Скажу чесно: ці хлопці — мої любимчики на київській хардкор сцені. Три пісні сумарною довжиною 8 хвилин — що може бути краще? Гурт має сире "олдскульне" звучання та поєднує його з лірикою про соціальне та особисте. Швидко, агресивно, а місцями навіть танцювально. Іф ю ноу вот ай мін)
Діло Дрянь — Діло Дрянь (hardcore punk, Hypodermic Records)
Єгор Фелюст, івент-менеджер, рецензент: Колись харківський хардкор гурт Zrada робив мерч зі слоганом: поверніть хардкор у панк-рок. Діло Дрянь цього року зробили той самий хардкор, як органічний розвиток панк-року 80-х. Швидко, брудно, зі своєрідними мелодіями та шаною класикам Circle Jerks та Minor Threat. Це стиль. Мода циклічна, стиль — вічний.
Обрій — Йосип (death metal, Robustfellow, Neformat Family)
Вадим Олійников, журналіст, рецензент: Довгоочікуваний повноформатний альбом ужгородців Обрій пропонує качовий death metal з елементами хардкору і фокусом на історичній тематиці — лірика про сталінський терор і людські долі, знищені радянською системою. "Йосип" тримається на прямолінійній енергії, щільних рифах і звучить саме так, як має звучати метал про репресії.
Пращур — РОЗЛАД (sludge)
Ярина Денисюк, головна редакторка: Нам дуже бракувало гурту Soom, тому за новим проєктом його творців — ПРАЩУР — слідкувати було дуже цікаво. Але попередні, дещо дрібніші, релізи не зовсім задовольняли спрагу до тривалої монолітності. "РОЗЛАД" усе виправив із його повільним фузовим звуком, глибоким вокалом Кови, і несподіваним саксофоном, який додає різноманіття цьому консервативному звуковому полотну. І звісно, це музика, яка радує нас місцевим колоритом, а не сліпо копіює західні джерела!
Andrii Kunin — Tumult EP (experimental)
Ксенія Янус, грант-менеджерка, журналістка: "Tumult" — найцікавіший експериментальний реліз року: поліритмічний, глибокий і майже танцювальний. Мініальбом побудований на роботі з випадковою мелодійністю та біоакустичним матеріалом. Це не універсальний реліз — він потребує уважного прослуховування і повного занурення.
Bayun the Cat & JD Roberts — Clarinets of the Moon (ambient, система)
Єлизавета Джулай, новинна редакторка: Унікальний твір двох культур, української та британської, ввібрав насущне й піднесене від обох артистів і примудрився показати їхнє гармонійне співіснування. Грубо ми назвали би цей альбом ембієнтом. Але його інструментальні й синтетичні мелодійні надбудови скидають жанрові визначення, як зайвий баласт, на користь мовчазному зануренню у фолкові духові куплети, польові записи і звуки світлого потойбіччя.
Blood Expectoration — Mortality Blast (death metal, Iron Fortress Records)
Микола: Рівненський гурт Blood Expectoration, беззаперечно, уже є старожилом українського металу, утім "Mortality Blast" — лише другий альбом у їхній дискографії. Тут слухача чекає відмінний матеріал у дусі англійського смерть-металу 90-х. Музика прямолінійна, грувова, пісенно орієнтована. Помітна чітка орієнтація на куплетно-приспівні структури треків із купою хукових моментів. Дуже якісний звук. Він потужний і водночас без недоречного бруду в міксі. Альбом захоплює своєю непідробною енергією, чутно, що музиканти горять своєю справою.
Break the Habit — Крізь Мутне Скло EP (metalcore, Neformat Family)
Микола: Мініальбом киян Break the Habit чітко виділяється серед цьогорічних українських хардкор-релізів своєю важкістю і металізованістю. Це чотири треки з відсилкою до кращих зразків металізованого хардкору 00-х, наповнені купою хукових моментів, гарною гітарною роботою, цікавим використання різних ефектів бас-гітаристом і, звісно, не найтиповішим високим екстремальним вокалом, який також виділяє гурт серед колег по сцені. Вдала робота зі звуком підкреслює сильні сторони цього релізу. Потужна, хоч і лаконічна робота.
cybermykola — атомний колосок (rap)
Ярина: Цей реп-виконавець із Павлограда тримається у творчості похмурих злободенних тем. Але завдяки специфічному чорному гумору його музика стає способом переварити ту саму реальність, шматки якої так вміло ловить і фіксує в піснях Олег Наумовський, коли випадають перерви в службі в ЗСУ. "атомний колосок" автор називає своїм "веселим" альбомом, бо сумувати за крок від третьої світової вже немає сил.
Death Pill — Sologamy (hardcore punk, New Heavy Sounds)
Ярина: Коли кажуть, що криза — час можливостей, не помиляються, хоча й не всі готові їх побачити та використати. Але Death Pill змогли! За час повномасштабної війни, попри перебування на величезній відстані, буквально на різних континентах, дівчата знайшли собі британський лейбл, відіграли європейський тур, зняли про це документальний фільм і врешті записали новий повноформатний альбом, у який вилили переживання, труднощі та успіхи останніх років. А технічних скілів їм не бракувало й раніше. Тож ця робота водночас професійна, але також емоційно-особиста, чим і чіпляє увагу.
Doctor Bugg — Осінь настала зненацька EP (experimental)
Ксенія: Шумовий абстракт-хіп-хоп на руїнах джазу та постпанку. Альбом не для приємного прослуховування: це не музика суто для задоволення, а радше спосіб відчути тривожність, дискомфорт і по-чесному зануритися в міський психічний розлад.
Spotify | Apple Music | Youtube Music | Deezer
Farba Kingdom — LATEST MODEL (darkwave)
Вадим: Найкращий готичний альбом року — "LATEST MODEL" — звучить свіжо завдяки продуманому індустріальному саунд-дизайну. Його емоційність нагадує класику постпанку на кшталт Ausgang чи Virgin Prunes — напружену й дуже виразну.
Spotify | Apple Music | Youtube Music | Deezer
firejam — unearthed (stoner rock)
Єлизавета: Третій альбом цього альтрок-гурту можна сприйняти як "нецілісний", або як різноманітний. Останній варіант їм пасує більше, оскільки цьому гуртові взагалі притаманно стрибати між стилістиками й особливо настроями, що добре показав новий альбом: від року 90-х до рифової нарізки і грув-мувів альтернативи 10-х — усе на місці. Це композиційно непроста музика, яку, тим не менш, легко сприймати. А обʼєднує такі різні пісні дещо дуже очевидне і здалеку помітне — вони всі емоційно красиві.
Spotify | Apple Music | Youtube Music | Deezer
Frontcore — Hell Gate (breakcore)
Микола: Альбом від одеського проєкту Frontcore з нехитрою назвою "Hell Gate" — це музика, яку, у принципі, зустрінеш нечасто. Тут суміш брейккору та індустріального металу. Люта подача і важкий звук, ритмічна драм-машина й різноманіття запрошених вокалістів. Десь у такому настрої звучить саундтрек до культового шутера "Doom". Це небанальна танцювальна музика, якій судилось стати хорошим метал-альбомом.
Spotify | Apple Music | Youtube Music | Deezer
Grave Wizzard — Dark Dungeon Doom EP (doom metal)
Микола: Повільний метал, де вдало були змішані один з одним купа різних елементів. Дебютний мініальбом від гурту Grave Wizard — це трійко гарно пропрацьованих треків із цікавими структурами, вдалим вінтажним звуком, традиційним для жанру фузовим басом, електроорганом і з різноманіттям вокалів. Здавалось би, консервативна музика, але яка звучить свіжо й цікаво. Неочікуваний, але дуже вдалий дебют.
Heinali & Andriana-Yaroslava Saienko — Гільдеґарда (Hildegard) (ambient)
Ксенія: Альбом постає як спроба осмислити воєнну травму через призму містичної музики Гільдегарди Бінгенської, переплітаючи її з українською вокальною традицією та сучасною електронікою. Це робота в низькому темпі з ретельною увагою до фактури звуку та композиції. Мінімалізм робить інтерпретацію величного традиційного матеріалу несподівано футуристичною.
Spotify | Apple Music | Youtube Music | Deezer
Heruvim — Mercator (death metal, Redefining Darkness Records)
Микола: Хоча поціновувачів сучасної варіації старорежимного смерть металу в нас не так багато, та все ж у країні існує досить велика кількість гуртів і проєктів, які представляють цей жанр. І Heruvim можна назвати найуспішнішим представником вітчизняної сцени. Їхній цьогорічний альбом здобув купу позитивних відгуків у музичних оглядачів і слухачів по всьому світу. І це більш ніж заслужено. Бо нова робота є монолітним музичним твором, з гарно продуманим матеріалом, який увібрав у себе впливи класичних гуртів. Якщо раніше Heruvim видавали більш прямолінійний матеріал, то тут композиції стали складнішими, структури заплутанішими, а загальна похмура атмосфера підкреслена дуже вдало накрученим звуком. Як результат, маємо реліз, що вдало презентує нашу країну в ніші OSDM-ревайвалу у всьому світі.
Spotify | Apple Music | Youtube Music | Deezer
Høstvind — Nebokraj (black metal, Erythroleukoplakia Records)
Єгор: "Nebokraj" — мій особистий фаворит, найкращий альбом року. Його можна багато за що критикувати, і так само осипати лаврами. "Небокрай" одночасно є даниною класикам атмоблеку, раннім роботам Drudkh, прог-року, Дам'яну Охеді та емо. Два треки є гармонійним розвитком жанру і відчуваються ковтком свіжого повітря. А завдяки запрошеним гостям ці кордони ще далі розширюються і додають палітрі нових кольорів та відтінків. Перлина року, ні додати ні відняти.
Spotify | Apple Music | Youtube Music | Deezer
Korypheus — Gilgamesh (progressive metal, M-Theory Audio)
Єлизавета: Другий альбом київського колективу — результат кропіткої і багатовимірної роботи, до якої вони також запросили музикантів зі знаних гуртів: Orphaned Land, Soen і Burning Witches. Інструментально чіткий і величний, цей лонгплей покриває всі тренди прог-металу останніх десяти років. Саме тому, мабуть, наробив стільки шуму в нішевих медіа, і ми залюбки його підсилимо своєю згадкою!
Labyrinthus Stellarum — Rift in Reality (cosmic black metal, Northern Silence Productions)
Єгор: Labyrinthus Stellarum своїми двома повноформатними альбомами зробили все можливе й неможливе в піджанрі космік-блеку, тож треба було рухатись далі. "Rift In Reality" сильно натхненний сучасним металкором/дезкором, має брейкдауни та наживо викликає бажання мошитись. Світ знає низку прикладів, коли блек-металісти кардинально змінювали напрям та ставали на стежку хардкору (Abigail Williams чи The Ember, the Ash). Тож і одесити вдало маневрують між старою аудиторію, доповнюючи та розширюючи її новою, і продовжують писати хіти.
LASTA — ХЛОПЦІ НЕ ПЛАЧУТЬ (rap)
Микола: Lasta — один із найстабільніших артистів в українському репі. Що в плані випуску релізів, вони з'являються декілька разів на рік, що в плані звуку. Новий альбом не став винятком. Це все той же розмірений реп із вінтажним семплами й цікавою лірикою. Де цікаво слідкувати за думкою артиста, а не просто слухати його фоном. Альбом триває всього 21 хвилину, але сприймається як повноцінна завершена історія. Робота, до якої хочеться повертатися.
Milktuth — What a Time to Be Alive EP (bedroom pop)
Микола: Широко відомий у вузьких колах інді-рок гурт Milktuth цього року повернувся з новим мініальбомом "What a Time to Be Alive". Це мрійлива гітарна музика з легкими, майже повітряними, пісням і таким самим повітряним вокалом. Гарно написані й зіграні пісні, з ніжними гітарами та хітовими вокальними партіями. І хоч гурт через певні обставини не надто відомий широкому загалу, та це все одно музично один із найкращих релізів серед усього різноманіття української інді-рок сцени. Це музика, яку відчуваєш. Музика, що ніби обіймає тебе під час прослуховування.
Mordox — endgame EP (slamming brutal death metal)
Ярина: Кияни Mordox закріплюють своє ключове в сучасній українській бітдаун-хвилі місце. І хоча саме на цій роботі команда змістила фокус на дезметал і слем, старі підходи також збереглися. Тож маємо й хіп-хоп семпли, і прості грувові рифи, і швидкісні бластбіти, і притаманний цій ніші екстремальний вокал. Весело і брутально водночас. Фіти з американцями Boltcutter, Bodybox і Chain Gang додатково вписують ім’я гурту у світову слемінг-сцену.
Mortui Vultus — Distant Echoes (post-black metal)
Ярина: Одесити Mortui Vultus одразу стали для вітчизняної чорнометальної сцени приємним відкриттям, тож на їхній повноформатник багато слухачів чекало з нетерпінням. І хлопці не підвели! Маємо меланхолійний блек із великою долею пост-року в гітарах, у міру різноманітний від пісні до пісні, аби не засумувати під нього занадто сильно. І, безумовно, якісний, особливо як для дебютника.
Morwan — Vse po kolu, znovu (post-punk)
Ярина: На новій роботі Morwan вдалося зберегти свій впізнаваний почерк, що вже добра риса для будь-якого колективу. Але два роки перерви також далися взнаки, тож "Vse po kolu, znovu" вийшов більш важким, повільним та похмурим, аніж його попередник. Постпанк у трактуванні цього гурту не звучать банально, розширює власні межі й передає глибокі та чесні сенси.
My Last Promise — A Funeral Of Being (depressive black metal)
Єгор: Маємо тут суміш депресивного блеку (у його тік-ток варіації), постблеку та мелоблеку. З болісною атмосферою та гарною інструментальною базою. Ван-вумен бенд, як було написано в дружньому телеграм-каналі "Шо, так важко?", не є сліпою калькою та повторенням Këkht Aräkh, тут більше схожого з умовними Ghost Bath або Austere. Тому, якщо цікавитесь сучасним DSBM-ом, альбом має припасти вам до душі.
Obiymy Doschu — Vidrada (progressive rock)
Ярина: Цьогоріч прог-рок в Україні демонструє неабияку активність! Obiymy Doschu, які роками працювали не лише над якістю свого музичного матеріалу, але останнім часом і відточували майстерність його донесення до слухача, винятком не стали. Музикантам вдалося поєднати непоєднуване — з одного боку, задовольнити вибагливих поціновувачів прогу, а з іншого, захопити увагу пересічного слухача м'якими, але відвертими текстами та щемкою історією. Й особливо — українського слухача, якого часто ігнорують технічні виконавці. Так тримати!
Sectarian Defacement — Chaotic Demiurge EP (brutal deathgrind, DEEPSWARMING BLOODMAGIK)
Микола: Україна добре відома в тематичних колах своїм брутальним смерть-металом. У нас цей жанр завжди був представлений досить великою кількістю гуртів із високим рівнем матеріалу. Традиції цієї сцени продовжує молодь, гарний приклад — київський гурт Sectarian Defacement і їхній дебютний мініальбом. Це три треки брутального і водночас дуже технічного смерть-металу, яким музиканти демонструють високий рівень композиторської думки й володіння інструментами. Попри невеличкий розмір EP гурт вдало заявив про себе. А у 2026-му очікуємо на нову, уже більшу роботу від Sectarian Defacement.
sexnesc — сила тертя (alternative rock)
Ярина: У світі зараз є тренд на Deftones worship, і в нас його вдало підхопила чернігівська команда Sexnesc. На вже другому великому альбомі музиканти вдалися до більш спрощеної куплетно-приспівної форми, що є радше плюсом. Інтимна лірика гарно зчитується і утворює потрібний меланхолійний настрій. Та й загалом, що в плані звуку, що в плані настрою, альбом вийшов дуже цілісним. При цьому окремі пісні виділяються несподіваними фішками, вистачає вдалих вокальних хуків та хітових моментів.
Sherpa The Tiger — Promigña EP (krautrock, Fuzz Club)
Єлизавета: Новий реліз наших чи не єдиних активних краут-рокерів розтікається інструментальними дрібничками по тиші. Легкий, як літній дощ, і такий же ритмічний… Власне, саме в ритмі зосереджене те впізнаване ядро, що повʼязує гурт із краутом, тоді як синти й духові, як привид кентерберійської сцени, перетягують ковдру цієї музики в чисту психоделіку. Це поєднання і особлива деталізація разом із безпосередністю мініальбому забезпечує йому місце в нашому топі.
SHIP HER SON — Саундтрек до порядку денного (postindustrial, Dnipropop)
Ярина: Другий студійний альбом Антона Шиферсона зберігає впізнаваний постіндустріальний звук артиста, але також містить елементи нойз-року, постпанку, техно й ембієнту. На тлі попередника "Essen" цей матеріал скерований у бік дещо важчої атмосфери, а також повністю українськомовний. Ще більше цю роботу урізноманітнюють голоси запрошених вокалістів — паліндрома, Антона Слєпакова, Євгена Тимчика, Олександра Куца, Divuar. Загалом — чи не найяскравіший електронний реліз року, що має всі шанси захопити увагу ширшого кола слухачів.
Smalldick Samurai — Never Gets Bigger EP (stoner doom)
Єлизавета: Перший мініальбом стоунер-рок гурту, їхній перший значний крок, просочений неабиякою упевненістю, яку поширює пустельним гарячим повітрям. Три насичені композиції із жирними рифами і професійним вокалом широкого діапазону вкотре нагадали: краще видавати менше музики, але ось ТАКОЇ. Другий трек узагалі міг би стати альтернативним хітом у світі, де не така перенасичена сцена, ех.
Важлива деталь про цей реліз, яку ви могли підзабути — він записаний наживо. А це означає висококласну подачу й реальну непідробну енергію, якій ну просто тісно на цьому записі!
Subscum — Massgrave Summit EP (grindcore)
Микола: Найкращий грайндкор України тут у всій красі. Максимально лютий матеріал на дуже гарному звуці, брудному й шумному. З потужними вокалами, вдало обробленими відповідними ефектами. Нетиповим, але вдалим рішенням було прикрутити до одного з треків шматок танцювального хардкору. Традиційно для гурту все лаконічно, усього п'ять треків, усього десять хвилин загального звучання, та цього вистачає, щоб отримати максимальне задоволення від прослуховування цього релізу.
Spotify | Apple Music | Youtube Music | Deezer
Sumno Soloveiko — Краплинки Вуглинки Зірки (sadcore)
Єлизавета: Цей альбом зосереджений у камерній "кімнатній" атмосфері й може здатися, що навіть обмежений нею. Та попри оманливу простоту, ніби загадковий скарб, він розходиться теплим блиском, але не для всіх очей. Лонгплей відштовхується від окремих побутових дрібниць, використовує спогади, задіює фантазію та врешті підіймається на якийсь особливий рівень слоукору й седкору. Передовсім — завдяки зануреності виконавця усередину своїх думок і сміливості лишити їх у первісному вигляді.
Затишний сум, мінімалістична поп-електроніка і скромні гітарні фрази обрамлюють повільну оповідь. І що довше її слухаєш, вникнувши, то більша ймовірність побачити обіцяне сяйво.
Spotify | Apple Music | Youtube Music | Deezer
Telema — Пройдисвіт (metalcore)
Ярина: Івано-франківський металкор гурт Telema продовжує набирати обертів і завойовувати нову аудиторію. "Пройдисвіт" демонструє якісний ріст гурту, адже тут, окрім цілісної та продуманої концепції, помітні і явні покращення у вокалі. Він гарно запамʼятовується і забирає на себе всю увагу слухача. А невелика тривалість роботи цілком доречна в умовах сучасного дефіциту уваги й дещо більш прямолінійної інструментальної складової.
Vin de Mia Trix — This Landscape Is Alive (doom metal, Robustfellow)
Єлизавета: Цей реліз просто приголомшив нашу редакцію під кінець року. Виконавці свідомі того, що їхній попередній альбом "PALIMPSESTS" (2017) значною мірою підняв очікування щодо їхньої подальшої творчості, а значить і їхні вимоги до себе зросли. Що ж, музиканти правильно відчули, у який бік рухатися. Грандіозний звук цього альбому заземлений у думі, від початку й до кінця, проте його енергія парує серед високих матерій, десь на межі прог-металу й саундтреку до глобальної події, до якої ще не готовий цей світ.
Spotify | Apple Music | Youtube Music | Deezer
Vøvk — Litera (progressive rock, kontrabass promo)
Єлизавета: Передчуття чогось хорошого оточувало всі анонси й необережні обіцянки музикантів щодо цього альбому, і воно справдилося. Найважливіша робота гурту на зараз і наймасштабніша з огляду на її підготовку визначає, що таке Vøvk і навіть те, що таке український концептуальний альбом у 2025 році. Запамʼятаємо, що це було так: поетична прогресивна оповідь, яка здіймає всі твої емоції вгору й одну за одною розмотує їх у широкому мультиінструментальному лабіринті, де неземні напівказкові звуки й бек-вокали заземлює важкість, ні, не буття, а всього лише гітар і всемогутніх ударних. Усього лише. Чи ні?
Willow's Hill — The Cry of Mother Earth (doomgaze)
Єгор: Думгейз — доволі специфічний жанр без чіткого опису, де одночасно можуть згадуватись гурти на кшталт Jesu та Have a Nice Life. Так-от Willow's Hill — це немов атмосфера Warning та Cocteau Twins водночас. Роблю ставку на те, що такі релізи або подобаються, або залишаються незрозумілими. Це прекрасна повільна музика, яка вміє одномоментно бути повітряною та важкою, без клішованих прийомів шугейзу останніх років та шаблонного лоу-фаю.
Xarakter — Шахи з покійником (rap)
Вадим: Казка про голого короля, або безжальна до себе та інших деконструкція українського репу. Альбом коливається між зухвалою провокацією та щирим жестом відчаю: за загальною вульгарністю, як за фанерною перегородкою, ховається талановита поезія, що намагається говорити про складні й болючі у своїй очевидності проблеми.
Найкращі релізи минулого року, за версією нашої редакції, ви знайдете за цим посиланням.
